При розробці тестових завдань з математики слід пам’ятати, що учням пропонується вказувати правильну відповідь одним з трьох способів: обирати одну правильну відповідь з декількох запропонованих (одноваріантний вибір), обирати кілька можливих значень з числа запропонованих (поліваріантний вибір), записувати відповідь власноруч (тест з відкритою відповіддю).
Кожна з форм введення відповіді має власні позитивні та негативні риси. Так, найпростіший в реалізації тест з одноваріантним вибором відповіді надає високу ймовірність випадкового вибору правильного варіанту (вгадування), що знижує об’єктивність оцінювання. При поліваріантному виборі потребує чіткого трактування питання оцінювання часткового вибору правильних варіантів.
Для об’єктивності оцінювання знань учнів при тестовій системі перевірки знань, крім вибору форми введення відповідей, важливо забезпечити відповідний зміст завдань, вимоги до якого вказані нижче.
- Тест повинен бути валідним.
- Тест повинен мати достатній рівень складності.
- Тест повинен бути об'єктивним і надійним.
- Тест повинен бути репрезентативним.
- Тест повинен бути значущим і дискримінантним.
- Тест повинен бути достовірним, науковим, несуперечливим.
Необхідно забезпечити узгодженість завдань тесту як між собою (внутрішня узгодженість), так і з іншими тестами (зовнішня узгодженість). Тестове завдання повинно бути сформульовано ясно і чітко, не допускати двозначного тлумачення і сприяти формулюванню правильної відповіді Розкриємо кожне поняття окремо.
Валідність — це міра відповідності тесту вимірюваним знанням, умінням і навичкам, для перевірки яких був розроблений тест, міра відповідності стандартам і програмам навчання, а також результатам тестування. Це найбільш важлива, комплексна характеристика, що відображає точність тестування.
Складність — міра розумових зусиль, потрібних для відповіді на завдання. Часто цей параметр називається вагою і визначається як частка правильних або неправильних відповідей при відповіді на завдання в групі тестованих.
Надійність — міра правильності і адекватності відображення тестом рівня знань учнів. Надійний тест забезпечує рівні права кожній групі учнів і кожному учню в групі.
Репрезентативність тесту (або бази тестів) — міра повноти обхвату завданнями навчального матеріалу, програми, відображення тестами різних рівнів навчання.
Значущість тесту — міра необхідності, актуальності включення в тест ключових знань.
Дискримінантність тесту — міра диференціації тестованих щодо максимального або мінімального рівня навчання.
Достовірність, науковість, несуперечливість тесту — міра істинності тесту, узгодженості, відповідності сучасному стану науки і технології, методиці навчання.
При складанні тестових завдань важливо пам’ятати, що час, виділений на тестове завдання, повинен бути витрачений на пошук відповіді, а не на розуміння умови питання. Потрібно намагатися формулювати завдання у вигляді одного речення. Бажано використовувати просту, граматично правильну стверджувальну форму завдання у вигляді одного речення з 5—20 слів. Слова, що повторюються, і словосполучення у відповідях повинні бути виключені і перенесені в основну частину умови. У учня не повинне виникнути питання по уточненню умови або дистрактора у процесу пошуку правильної відповіді.
Кожне завдання тесту повинне бути функціонально завершеним, тобто перевіряти конкретне знання, уміння або навик. Запитання не повинні повторювати формулювання з підручника.
Бажано якомога рідше використовувати «нестрогі» слова типу «іноді», «часто», «завжди», «все», «ніколи», «великий», «невеликий», «малий», «багато», «менше», «більше» і граматичні обороти типу «Чому не може не...», «Чи правда, що ...», «Чи можливо...», подвійні заперечення і так далі.
Не менш важливі вимоги до підбору відповіді, їх теж слід дотримуватися.
1. Відповіді повинні містити не більше 2—3 ключових слів по умові питання. Бажано будувати відповіді однакової форми і довжини. Кількісні відповіді бажано упорядковувати за зростанням або спаданням, а якщо відповіді легко обчислити, то першою не повинна бути вказана правильна відповідь.
2. Неможливо виключати відповіді, неправильність яких, на момент тестування не може бути обґрунтовано учнями.
3. Необхідно виключити можливість вибору правильної (або неправильної) відповіді інтуїтивно і асоціативно, здогадкою, вербально, а місце правильної відповіді вибрати випадково.
4. Відповіді повинні бути незалежні, однаково привабливими для вибору, а вплив вірогідності вгадування правильної відповіді на загальний результат тестування повинен бути якомога менше.
5. У кожному завданні кількість дистракторів повинна бути від 3 до 5. Всі дистрактори повинні бути підібрані грамотно, вміло, без каверз, але не довільно, а відповідно до типових помилок, що можуть бути припущені (прогнозованими) за даним завданням.
6. Відповідь на одне тестове завдання не може бути відповіді на інше завдання.
7. Правильні відповіді серед всіх інших відповідей повинні розміщуватися в випадковому порядку.
Тест повинен складатися з мінімальної кількості завдань, достатніх для повного визначення рівня навчальних досягнень. Рекомендується уникати непотрібного дублювання знань, що перевіряються, умінь і навичок, а також передбачити всі необхідні.
Необхідно вживати заходи до мінімізації «привабливості» використання шпаргалок, списування і підбору відповідей «навмання». Тільки грамотні, цікаві питання і ситуації можуть викликати у учня прагнення відповісти, а не підібрати відповідь. Для цього можна застосувати прийом: включати в число дистракторів варіанти, по яких можна судити про явну непідготовленість по цій темі або випадковому підборі відповіді. Місце таких відповідей в кожному завданні фіксується, і за ці відповіді нараховуються не позитивні, а негативні, «штрафні» бали. Про наявність таких відповідей учнів наперед потрібно попередити перед початком тестування.
Списування можна виключити наступними методами: підготовкою достатнього числа рівноцінних тестів, «перемішуванням» одного і того ж набору завдань усередині групи, чітким вимірюванням витрат часу і обмеженням в часі.
Якщо тестування проводиться в системі оцінок з двома варіантами відповідей («так», «ні»), то і результат тестування повинен бути оцінений в полярній шкалі: «залік — не залік», «зданий — не зданий».
Таким чином, тест повинен відповідати необхідним і вимірюваним знанням, умінням і навичкам, стандартам і програмам навчання, повинен забезпечувати однакові права і близькі показники для кожної групи учнів, що виконують тести, відображати результати навчальних досягнень в системі оцінок.
Комп’ютерний тестовий контроль має цілу низку переваг:
– швидке отримання результатів контролю і звільнення викладача від трудомісткої роботи по обробці результатів тестування;
– можливість детальної перевірки рівня засвоєння кожного змістового модулю дисципліни;
– здійснення оперативної діагностики і отримання зворотного зв'язку від кожного учня;
– об’єктивність оцінювання;
– тестування на комп'ютері цікавіше в порівнянні з традиційними способами опитування, що створює позитивну мотивацію в учнів;
– технологічність процедури тестування;
– психологічна комфортність для значної частини учнів;
– економія навчального часу під час здійснення поточного контролю знань та об'єктивність оцінювання результатів навчання.
Недоліком тестових завдань закритої форми вважається можливість вгадати відповідь. Якщо результатом своєї роботи учень представляє лише номера відповіді або саму відповідь, то не завжди можна побачити характер помилки і хід міркувань учня. Тест не може оцінити і такі показники, як вміння конкретизувати свою відповідь прикладами та фактами, вміння зв’язно, логічно висловлювати свої думки. Деякі характеристики знань, умінь і навичок діагностувати тестуванням неможливо. Це означає, що поряд з тестовою перевіркою не слід уникати і традиційних методів перевірки знань. Правильно діють ті педагоги, які поєднують тестові технології контролю успішності з традиційними.
Комментариев нет:
Отправить комментарий