Педагогічні умови ефективного використання інформаційних технологій в процесі контролю успішності учнів з математики (частина 2)

Тестовий контроль умовно можна розділити на тестові запитання (передбачає знання вивченого матеріалу підручника і варіанти запропонованих відповідей) і тестові завдання (відповідь дається після виконання учнем деяких додаткових дій). Тестові запитання є найбільш поширеними і легкими в програмуванні, в той час як тестові завдання менш розроблені на сьогодні і більш складні в реалізації. 

Педагоги-дослідники розглядають надійність і ефективність різних видів тестових завдань (С.І.Архангельський, В. П. Беспалько, А.Г.Молібог, Н.М.Розенберг, Н.Ф. Тализіна, Н.М.Шахмаєв та ін.). Дослідниками були сформульовані чіткі вимоги до якості планованих знань, критеріїв і норм оцінок, виявлено переваги та недоліки різних видів питань, розроблені методики контролю знань.

Безумовно, комп'ютерні технології мають свої сильні і слабкі сторони. Комп'ютер не може замінити повністю роботу викладача, оскільки педагогічний процес це не лише навчання, а й формування особистості (відбувається за допомогою живого спілкування). Комп'ютеризація освіти дозволяє зменшити непродуктивні витрати зусиль викладачів, багаторазово використовувати результати матеріалізованої праці вчителів у формі комп'ютерних навчальних та контролюючих програм, а також при організації такого навчального процесу, в якому провідна роль відводиться навчанню самих учнів. 

В.С. Фетісов наголошує, що під час розробки комп’ютерних тестів слід дотримуватися певних вимог, що застосовуються як до всього тесту, так і до кожної форми тестового завдання [68]. Дослідник вказує на такі загальні вимоги до тесту: 

Організаційні вимоги: 

1. Час тестування. Орієнтовно на виконання одного тестового завдання відводиться від однієї до п’яти хвилин. Вважається, що оптимальний час для виконання тесту (час від початку процедури тестування до моменту настання стомлення) становіть в середньому 40-50 хвилин. 

2. Кількість тестових завдань має бути в межах від 30 до 40. 

Вимоги до змісту тестових завдань: 

1. Банк тестових завдань, з якого формується тест, повинний мати від 100 до 300 питань. 

2. Тест повинен містити різні форми тестових завдань, що дозволить знизити ймовірність втоми, що зумовлюється одноманітністю подання інформації: 

перша форма: множинний вибір; 

друга форма: встновлення відповідності або відновлення правильної послідовності; 

третя форма: відкрита форма відповіді. 

3. У складі тесту бажано дотримуватися таких співвідношень форм: завдань 1-ї форми – 70 %, 2-ї форми – 20 %, 3-ї форми – 10%. 

Вимоги до тестового завдання: 

1. Основний текст завдання і відповіді формулюються з дотриманням орфографічних, пунктуаційних і граматичних правил. 

2. Завдання має бути сформульоване не у формі запитання, а у формі твердження грамотно, стисло, чітко, максимально простою синтаксичною конструкцією і не містити повтори, малозрозумілі слова та (або) символи, сленг, частки-заперечення тощо. Щоправда, для альтернативної форми тестового завдання можна застосувати і форму запитання, наприклад, «Чи буде правильним твердження, що квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів прямокутного трикутника?» з відповідями «Так» і «Ні». Але таку форму тестового завдання у зв’язку з великою ймовірністю вгадування взагалі краще не включати до тесту. 

3. Інструкція завдання і варіанти відповідей мають бути максимально зрозумілими. 

4. Під час формування варіантів відповідей найважливіше значення має формування хибних відповідей, які б мали максимально правдоподібний вигляд. Такі відповіді, що є відволікаючими альтернативами правильній відповіді, називають дистракторами (від англ. to distract – відволікати). Саме формування правдоподібних дистракторів є найскладнішим і саме від їх якості, тобто рівня правдоподібності залежить якість тестового завдання. Під час тестування правильно підібраний дистрактор має вибиратися особою, яка не знає правильну відповідь, з такою самою ймовірністю, що і правильна відповідь. Для цього слід здійснити аналіз відповідей і сформувати дистрактори з найбільш поширених помилкових відповідей. І – звичайно – не можна використовувати як дистрактор поняття,що явно не має відношення до запитання. 

5. Тестове завдання не повинно мати питання, що відображають суб’єктивну думку розробника тесту або дискусійні питання та (або) відповіді. 

6. Тестове завдання не повинно мати прямі або непрямі підказки. 

7. Не бажано включати в тест завдання, що вимагають використання калькулятора. 

Окрім загальних вимог до комп’ютерного тесту, певні вимоги висуваються і до конкретних форм тестових завдань.

Аналіз психолого-педагогічної літератури та педагогічного досвіду використання тестів у процесі викладання математики дає підстави стверджувати, що ефективність комп’ютерного тестування залежить від реалізації комплексу організаційно-методичних умов:

1. побудова змісту й структури технології тестування відповідно до мети педагогічної діагностики і принципів створення тестових завдань;

2. забезпечення відповідності тестових завдань вимогам державного освітнього стандарту;

3. дотимання відповідності змісту тестів навчальних досягнень обсягу розділів програми з математики (зміст всієї сукупності тестів повинен покривати програму навчання математиці);

4. включення поряд з простими досить складних і творчих завдань (ступінь складності вважається недостатнім при наявності 90-100% відмінних оцінок, нормальним – при 10-25% відмінних оцінок, завищеним – при менш 30% позитивних оцінок [50, с. 233]);

5. відбір оптимальної сукупності форм і методів організації тестування з метою вироблення свідомого ставлення до результатів навчальної діяльності;

6. використання у комплексі тестів різних видів;

7. супровід кожної бази тестових завдань специфікацією з такою інформацією: змістовна частина, якісні показники, характеристики тестових завдань;

8. ознайомлення заздалегідь учнів з типовими прикладами тестових завдань, алгоритмом роботи в конкретній системі тестування;

9. аналіз у ході тестування не тільки рівня оволодіння математичними знаннями і навичками, але й навчальної мотивації, спрямованості особистості, інтересів і пізнавальної активності учнів;

10. створення банку типових помилок та комплексу вправ «превентивного» характеру за результатами тестування з метою концентрації уваги в подальшій діяльності на їх усуненні;

11. розробка індивідуальних завдань для корекції знань, умінь і навичок;

12. забезпечення дидактичними матеріалами (картками-взірцями, міні-тестами, системами завдань з кожної змістовної лінії, банком електронних тестів для домашнього використовування та ін.);

13. формування навичок самоконтролю (самоперевірки, взаємоперевірки, систематичного аналізу допущених помилок) шляхом застосування тестових домашніх завдань з метою повторення пройденого, концентруючи увагу на найбільш суттєвих елементах програми, які зазвичай викликають найбільше ускладнень;

14. обов'язкова оцінка результатів тестування учнів;

15. нові різновиди тестів, а також нові методи проходження тестів (комп’ютерні, письмові) слід вводити в процесі навчання поступово;

16. потрібно створювати позитивний емоційний клімат для майбутньої діяльності учнів, спонукаючи їх до проходження тесту за комп’ютером, оскільки це є новою формою перевірки знань учнів. Велике значення має також учнівський інтерес до тесту, який підтримують і розвивають шляхом цікавості, формулювань завдань, адресованих безпосередньо учневі.

17. потрібно подбати про стандартизацію умов і матеріалів. При тестуванні не повинні виникати непередбачені обставини, що знижують надійність результатів виконання тестів. Тому на етапі підготовки слід максимально стандартизувати ті умови, які забезпечують однаковість процедури тестування, а також, ті, в яких виконуються тести: жодному учневі не дається ніяких переваг перед іншими; заздалегідь розроблена система підрахунку балів застосовується до всіх відповідях учнів без винятку та ін. 

18. присутність учителя під час проходження тесту, а також викладач може надавати незначні підказки при проходженні тестів. Це сприяє створенню довірчої атмосфери спілкування, при якій діти знаходяться на близькій відстані від учителя.

19. потрібно забезпечити рівневий підхід до оцінки досягнення запланованих результатів. Згідно цього підходу, за точку відліку приймається не якийсь зразок «ідеального рішення», відраховуючи від якого за принципом «віднімання» і фіксуючи допущені помилки і недоліки формується сьогодні оцінка учня, а необхідний для продовження освіти і реально досягається дитиною рівень освітніх досягнень.

20. головними умовами для інтерпретації результатів тесту є аналіз, оцінка динаміки освітніх досягнень учнів; виявлення відхилень, що виникли; вичленення помилок; аналіз причин відхилень; проектування заходів щодо усунення помилок.

Отже, результати аналізу психолого-педагогічної літератури дають підстави стверджувати що використання інформаційних технологій у процесі контролю успішності учнів з математики може бути ефективним за дотримання низки організаційно-педагогічних умов. Тестування виключає суб’єктивний фактор при оцінюванні успішності учнів (настрій чи особисте ставлення вчителя до конкретного учня), економить час викладача на перевірку контрольних чи самостійних робіт. Також тестування створює інтерактивне середовище для навчання та дозволяє учням проводити періодичний самоконтроль своїх знань.