Процес навчання математики визначається метою набуття учнями визначеного обсягу знань, формування умінь використовувати математичні методи для розв’язування прикладних задач, розвитку математичного мислення і виховання математичної культури. Якість навчання напряму залежить від глибини, регулярності і об’єктивності оцінки знань. Грамотно складені тести дозволяють визначити рівень засвоєння знань і сформованість навичок учнів.
Процес конструювання тестових завдань є досить складним явищем. М.Б. Челишкова виділяє такі основні вимоги, яких повинні дотримуватись розробники тестів:
- зміст завдання повинен відповідати програмним вимогам;
- необхідно послуговуватися літературною мовою, не використовувати багатозначних термінів, рідко вживаних слів, сленгу, діалектизмів;
- слід уникати тривіальних завдань, які не викликають жодних труднощів;
- текст завдання формулюється гранично коротко, звільняється від усякого стороннього для розглядуваної проблеми матеріалу;
- у тесті не слід вимагати вибрати неправильну відповідь серед декількох правильних;
- відповідь на одне завдання тесту не повинна містити підказки на інші;
- обов'язково має бути вмотивована шкала оцінювання;
- бажано, щоб завдання формулювалось у вигляді розповідної стверджувальної конструкції з 5-20 слів;
- слід уникати неконкретних виразів типу: «чи можливо», «чи правда, що»; подвійних заперечень «чому не може не»;
- у кожному завданні дистракторів (відповідей) повинно бути від 3 до 5;
- усі дистрактори добираються не довільно, а відповідно до типових помилок, яких допускають учні підчас виконання цього завдання;
- тест не повинен з'ясовувати рівень знань, що виходять за межі навчального матеріалу;
- кількість завдань (довжина тесту) від 20 до 50;
- середній час тестування — 20 хв.;
- тестові завдання впорядковуються за зростанням рівня складності;
- будь-яке тестування має передбачати не лише виставлення балів (оцінок), а й аналіз результатів;
- учні, незалежно від рівня знань, повинні перебувати в однакових умовах під час тестування;
- бажано створювати різнотипні тестові завдання, що унеможливить одноманітнітність у роботі, а відповідно дозволить уникнути втоми, звикання дітей працювати з одним видом тестів;
- складність тесту, зазначає Л. Паращенко, має відповідати такому рівню, щоб учень із посередніми знаннями правильно відповів приблизно на половину завдань.
Система комп’ютерного тестування має свої особливості порівняно з паперовою:
кожне завдання повинно містити інструкцію з технології введення відповіді. Слід враховувати рівень володіння комп'ютерною грамотністю того, хто проходить тестування;
відповідність формулювань тестових завдань можливостям комп'ютера. Комп’ютерне тестування дозволяє розширити, порівняно з паперовою технологією, спектр дій учнів. Наприклад, водному завданні може поєднуватися як вибір однієї відповіді, так і відповідь, яка передбачає введення тексту чи цифр;
завдання мають бути варіативними, тобто на кожній електронній машині бажано змінювати черговість розміщення дистракторів або навіть тестових завдань, таким чином зникає можливість підказки, запам'ятовування відповіді;
комп'ютерні тести унеможливлюють списування, оскільки час на виконання одного завдання залежить від індивідуального рівня знань кожного учня;
зручна система управління базами тестових електронних завдань — видалення, додавання, об'єднання завдань;
передбачена система збору й обробки результатів тестування;
зручні засоби розв'язування задач (наприклад, наявність вбудованого мікрокалькулятора з розширеними можливостями);
налаштовані мультимедійні засоби;
компактність (кілька сотень тестових завдань може вміститися на одну дискету максимум).
Під час контролю знань учнів з математики можуть використовуватися різні типи тестових завдань:
- Завдання, що передбачають вибір однієї правильної відповіді з групи запропонованих варіантів відповідей (тип А1).
- Завдання, що передбачають вибір кількох правильних відповідей (тип А2).
- Завдання на встановлення відповідності (логічних пар) між елементами двох списків (тип В1).
- Завдання на визначення правильної послідовності дій, подій, об’єктів тощо (тип В2).
- Завдання з короткою відповіддю у вигляді числа, букв, слова тощо (тип С1).
- Завдання з розгорнутою відповіддю в довільній формі, наприклад, розв’язок математичної задачі з обґрунтуванням, виклад власної думки щодо певної події, короткий твір, есе з української мови тощо (тип С2).
1. Завдання з однією правильною відповіддю (тип А1). Завдання такого формату складається з умови (запитання, незакінченого твердження) та чотирьох - п’яти варіантів вибору, один з яких правильний, а решта – дистрактори, функція яких – збити з пантелику учасників тестування, які не впевнені у відповіді. В дистракторах моделюються типові помилки, яких припускаються учні при виконані відповідних завдань.
Завдання з однією правильною відповіддю найпоширеніші в практиці тестування, що пояснюється зручністю їх форми для автоматизації контролю навчальних досягнень. Для учнів вони прийнятні, тому що знайти правильну відповідь серед неправильних легше, ніж самому таку відповідь сформулювати. До того ж, якщо завдання має 4-5 варіантів відповідей, з яких лише одна є правильною, згідно зі статистикою, цю відповідь можна вгадати з імовірністю 25-20%.
Оцінювання. Успішне виконання кожного такого завдання дає учасникові тестування 1 бал, неправильний вибір приносить 0 балів.
Завдання з однією правильною відповіддю вимірюють переважно знання на рівні від розрізнення до розуміння. Їх можна застосовувати як для перевірки знань з теоретичного матеріалу так і найпростіших навичок.
2. Завдання з кількома правильними відповідями (тип А2). За зовнішнім виглядом ці завдання схожі на попередній тип, але передбачають вибір декількох правильних відповідей із запропонованих. У цьому типі тестів кожен варіант відповіді повинен бути або абсолютно правильним, або абсолютно неправильним, для того, щоб уникнути неоднозначності. Завдання з кількома правильними відповідями має умову (запитання або незакінчене твердження) та перелік варіантів вибору.
Оцінювання. За виконання таких завдань дають один бал за кожну правильну відповідь у завданні.
Завдання з кількома правильними відповідями перевіряють переважно розуміння, застосування матеріалу (навченість на рівні розуміння).
3. Завдання на встановлення відповідності (логічні пари) (тип В1). складається зі спільного вступного запитання та чотирьох завдань, позначених буквами (або цифрами), до кожного з яких потрібно дібрати один варіант відповіді. Як правило, такі завдання мають 4 основи та 5 - 6 варіантів вибору до них, один (два) з яких – дистрактор.
Оцінювання За виконання цих завдань виставляють від нуля до чотирьох балів: жодної правильної відповіді – 0 балів, одна правильна відповідь – 1 бал, дві – 2 бали, три – 3 бали, усі чотири – 4 бали.
Завдання на встановлення відповідності різняться за складністю: одні перевіряють тільки знання фактів, формул, правил, інші – розуміння зв’язків між ними. В процесі їх виконання формуються навички порівняння об’єктів, співставлення, представлення об’єктів в різною формі. Вони більш цікаві для учнів видами діяльності, для вчителя – наповненістю змістом. Щоб підготуватись до виконання завдань на встановлення відповідності, слід розвивати так звані асоціативні знання
4. Завдання на визначення правильної послідовності дій, подій, об’єктів тощо (тип В2).
Завдання на встановлення правильної послідовності складається зі вступного запитання та чотирьох подій, позначених буквами. У завданні потрібно розташувати події у правильній послідовності, де перша подія відповідає цифрі «1», друга - «2» тощо.
Самою природою питання для його оцінювання вимагається підрахунок послідовностей, які утворені з пар подій, що вибрані учасником тестування.
На множині відповідей завданням встановлений порядок їх слідування, при цьому будь-яка пара елементів вважається правильно впорядкованою, якщо порядок слідування цих подій узгоджений з заданим порядком. Для відношення порядку справедливі наступні співвідношення: якщо A<B і B<C, то A<C, де вираз «A<B» означає наступне: подія А передує В, або В слідує за А. Таким чином, будь-яка пара подій є впорядкована.
З іншого боку, зрозуміло, що сукупність всіх пар подій задає будь-яку послідовність елементів, якщо для таких подій введено поняття порядку слідування. Тому при оцінюванні відповіді достатньо обмежитися підрахунком правильних пар подій.
Оцінювання За виконання такого завдання можна одержати від 0 до 3 балів (жодної правильної відповіді – 0 балів, одна правильна відповідь – 1 бал, дві – 2 бали, три-чотири – 3 бали).
Цей тип тестів більше використовується в історії для розміщення подій в хронологічній послідовності, але можна скласти його аналог і в математиці (відпрацювання алгоритму виконання дій).
Завдання відкритої форми у яких відсутні варіанти відповіді:
5. Завдання з короткою відповіддю у вигляді числа, букв, слова тощо (тип С1).
Завдання формулюються так, щоб вони мали єдину числову конкретну відповідь, яка записується в бланк десятковими дробами з позначеним місцем для коми.
Оцінювання на питання цього типу зводяться до посимвольного порівняння рядка відповіді учасника тестування з рядком правильної відповіді. Такий підхід дозволяє автоматизувати оцінювання відповідей тільки для найпростіших випадків виду: знакове дійсне число з заданою кількість знаків після коми, чи слово в нормалізованому вигляді (наприклад у називному відмінку).
6. Завдання з розгорнутою відповіддю в довільній формі, наприклад, розв’язок математичної задачі з обґрунтуванням (тип С2).
Розв’язання математичних задач повинно мати обґрунтування. У ньому потрібно записати послідовні логічні дії та пояснення, зробити посилання на математичні факти, з яких випливає те чи інше твердження. Якщо є потреба, до розв’язання необхідно зробити рисунок.
Оцінювання При оцінюванні слід визначити основні складові для отримання балів: правильна відповідь при наявності записів і обґрунтовані дії; правильна відповідь при наявності записів, що мстять помилки або недостатньо обґрунтовані дії; неправильна відповідь, але запис свідчіть про правильний хід думок; частковий розв’язок або часткову відповідь; та інші випадки.
Комментариев нет:
Отправить комментарий